До якого лікаря звернутися при гіпергідрозі пахв, стоп, долонь?

Підвищена пітливість по всьому тілу чи локального типу – привід звернутися за медичною допомогою. Але який лікар лікує гіпергідроз (підвищену пітливість)? При першому відвідуванні поліклініки вас швидше за все направлять до терапевта, який проведе початкове обстеження, збере анамнез, призначить комплекс основних аналізів та досліджень: аналізи крові та сечі, УЗД-щитоподібної залози, електрокардіограма. Якщо патології не виявлено, рекомендовано поглиблене дослідження крові на онкомаркери та томограму голови.

Вторинний гіпергідроз

Нерідко гіпергідроз має вторинний характер, тобто симптом іншого захворювання. Його і потрібно лікувати в першу чергу, інакше пітливості позбутися неможливо! У такому разі потрібна консультація вузького фахівця. Перелік лікарів має приблизно такий вигляд:

• ендокринолог. Гіпергідроз з'являється при цукровому діабеті, тиреотоксикозі, ожирінні, клімактеричному синдромі, гіпоглікемії, пухлинах надниркових залоз, акромегалії, карциноїдному синдромі. Для встановлення точного діагнозу при вторинному гіпергідрозі лікар-ендокринолог призначає КТ, МРТ, пункцію щитоподібної залози, термографію, сцинтиграфію;
• онколог. Доброякісні та злоякісні пухлини майже завжди супроводжуються пітливістю та високою температурою. Однією з причин є гіперстимуляція центрів терморегуляції в головному мозку. За наявності метастатичних уражень відбувається здавлювання нервових закінчень, що викликає компенсаторне посилення потовиділення;
• фтизіатр. Гіпергідроз у хворих на туберкульоз - класичний симптом. Пояснюється це лихоманкою, загальним ослабленням організму внаслідок сильної втрати ваги та посиленою стимуляцією терморегуляторного центру гіпоталамуса під впливом токсичного фактора. При підозрі на туберкульоз при вторинному гіпергідрозі лікар-фтизіатр спрямовує хворого на флюорографію, мікробіологічне дослідження, томографію, дослідження цереброспінальної рідини тощо;
• інфекціоніст. При інфекційних захворюваннях (ГРВІ, гепатит, малярія, бруцельоз тощо) гіпергідроз виступає як захисна функція організму на лихоманку, спричинену потраплянням вірусів та бактерій у кров;
• невролог. Захворювання центральної та периферичної нервової системи у поєднанні з гіпергідрозом супроводжуються порушеннями сну, дратівливістю, непритомністю, порушеннями серцевого ритму, частими головними болями, шумом у вухах;
• кардіолог. Гіпергідроз супроводжує гострі стани у осіб, які страждають захворюваннями серцево-судинної системи. Найбільш поширений приклад - рясний піт при інфаркті міокарда;
• нарколог. Сильне потовиділення спостерігається найчастіше в абстинентному стані, коли пацієнт страждає від синдрому відміни алкоголю чи наркотичних речовин;
• психіатр. Нормалізація психічного стану лікарськими, фізіотерапевтичними та психологічними методами сприяє і зменшенню пітливості;
• токсиколог. Займається спостереженням за хворими з хронічною інтоксикацією та гострими отруєннями хімічними речовинами та їжею, які майже завжди супроводжуються патологічним потовиділенням. Після успішного завершення заходів щодо очищення організму від токсинів проходить і надмірна пітливість.

Первинний гіпергідроз

Після повного обстеження не виявлено жодних інших захворювань? У такому разі ставиться діагноз "первинний гіпергідроз" . Його лікуванням займається лікар-дерматолог. Він визначає ступінь тяжкості захворювання та підбирає оптимальну методику терапії. На початкових стадіях призначають консервативні способи усунення надмірної пітливості, наприклад антиперспіранти тривалої дії.

При помірному гіпергідрозі лікар-фізіотерапевт призначає іонофорез - вплив струмів низької частоти на руки або ступні, занурені в електролітичний розчин. Під час регулярного проведення процедури канали потових залоз тимчасово перекриваються. Іонофорез неприйнятний при пахвовому, торсовому або великому гіпергідрозі. Дуже ефективні курси ін'єкцій ботоксу. Тут до лікування підключається лікар-косметолог. Процедура триває не більше півтори години, практично безболісна. Результат зберігається протягом 6-8 місяців та більше. Радикальними способами усунення підвищеної пітливості – ліпосакцією, кюретажем, висіченням потових залоз, симпаектомією займається лікар-хірург.