Гіпергідроз (підвищена пітливість) пахв у жінок та чоловіків

Гіпергідроз (підвищена пітливість) пахв (аксілярний гіпергідроз) – не просто гігієнічна проблема. За даними статистики, від нього страждає кожна четверта жінка та кожен третій чоловік. Плями на одязі, різкий запах, з яким не в змозі впоратися навіть найдорожчий дезодорант — все це негативно впливає на самооцінку людини, створює незручності у побуті, заважає повноцінному спілкуванню та роботі.

Пахвовий гіпергідроз. Причини, діагностика, методи лікування

Підвищена пітливість (гіпергідроз) у пахвових западинах може виникати внаслідок спадкової схильності, наявності в анамнезі цукрового діабету та гіпертиреозу, захворюваннях головного мозку та нервової системи, гострих інфекціях, отруєннях. Імовірність розвитку гіпергідрозу пахв значно збільшується при гормональних змінах в організмі: під час клімаксу, статевого дозрівання, вагітності та лактації. Також до аксілярного гіпергідрозу призводять неправильне харчування, шкідливі звички, неправильно підібрана доглядова косметика та парфумерія, носіння тісного синтетичного одягу.

Початкова стадія захворювання характеризується надмірним потовиділенням при впливі будь-яких факторів, що спонукають. Наприклад, посилених фізичних навантажень, перегріву, емоційного напруження. Розмір слідів від поту не перевищує 10-15 см. При середньому ступені гіпергідрозу пахв пацієнту доводиться міняти одяг і приймати душ кілька разів на день. Діаметр плям поту перевищує 30 сантиметрів. З'являється різкий запах. Для важкого ступеня гіпергідрозу характерна генералізація процесу, коли піт майже завжди стікає по тілу.

Виявивши у себе перші ознаки захворювання, багато людей не поспішають відвідати лікаря, намагаються самостійно позбутися сильної пітливості пахв. У хід йдуть різні народні засоби на основі лікарських трав. Але вони ефективні лише на ранніх стадіях захворювання і лише трохи згладжують перші симптоми. Крім того, неправильно підібрана концентрація діючих компонентів та порушення технології при самостійному приготуванні відварів та настоянок можуть лише погіршити проблему.

Найкращим рішенням буде відвідування лікаря-терапевта та дерматолога. Фахівці проведуть усі необхідні дослідження (аналізи крові та сечі, УЗД, рентгенографію) та на основі їх результатів призначать найбільш ефективну схему лікування гіпергідрозу пахв. При легких формах рекомендують найпростіші та найдоступніші засоби — антиперспіранти тривалої дії з алюмінієм. У поєднанні з ретельною гігієною тіла вони захищають від надмірного потовиділення та неприємного запаху.

У більш серйозних випадках застосовують ін'єкційні методи лікування гіпергідрозу. Препарати ботоксу вводяться безпосередньо в ділянку пахв. Результат стає помітним майже відразу і зберігається щонайменше протягом пів року. До недоліків ботоксу відноситься висока вартість, ризик прояву алергічних реакцій, формування резистентності організму при повторних процедурах.

Ендоскопічні операції зеретискання або розсікання симпатичного нерва на рівні грудей допомагають зменшити потовиділення у зоні пахв на 80%, але при цьому виникає проблема компенсаторного гіпергідрозу інших ділянок тіла. При ліпосакції у зоні пахвових западин потові залози частково видаляються разом із жиром. До недоліків цієї методики належить можливість появи нагноєнь, гематом, негативних реакцій на наркоз. Тому оптимальним рішенням буде малотравматична вакуумна ліпосакція під місцевою седацією.

Фізіотерапевтичні процедури, що призначаються при гіпергідрозі пахв, абсолютно безболісні, не мають побічних дій. Але для досягнення потрібного ефекту необхідно пройти повний курс, а це триватиме не один тиждень. Рекомендовані у комплексі з медикаментозним, хірургічним та косметологічним лікуванням гіпергідрозу.